Прийшов час подивитись, що ж я нафоткала за рік
1. Здійснилась моя мрія побувати у Венеції. Це місто - кохання з першого погляду! Лабіринти старих вуличок і мальовничих каналів, стільки можливостей для фото! Я б хотіла приїжджати сюди щороку, як в Прагу. А для цього знімку я считерила і пройшла на зачинений пірс, повз табличку "вхід заборонено". Мені подобається контраст чітких та змазаних об'єктів в цьому кадрі
2. Втретє я зустрічала свій день народження в Норвегії, і втретє бачила північне сяйво. Цей вид був просто через дорогу від нашого будинку, так що по вечорам я пила чай в теплі й комфорті, а щойно на небі з'являлось сяйво, хапала штатив і вибігала до цього покинутого будиночку, залишаючи світло ліхтарів позаду.
3. Повертаємось до Венеції! На це фото мене надихнула листівка, яку я побачила в одному з сувенірних магазинчиків. На щастя, назва каналу була вказана на звороті, тож знайти його було не складно, і я прийшла на це місце щойно увімкнулись ліхтарі.
4. Довга витримка творить дива! Неозброєним оком ця хмара-злива сприймалась як сіра пляма на небі, і я хотіла почекати, доки вона піде з кадру. А тим часом я зробила "пробний знімок", щоб налаштувати експозицію. Коли побачила результат на екранчику камери, у мене перехопило подих! Я вже зовсім не хотіла, щоб ця хмара йшла!
5. В лютому ми з мамою та сестрою зустрілись в Іспанії. Провели разом кілька веселих днів в Барселоні, а коли вони полетіли додому, я зганяла на одну ніч до Сарагоси. Грубо кажучи, лише для того, щоб зробити цей знімок. Вже вранці я пройшлась по цьому старому мосту та піднялась на вежу цієї вражаючої церкви. Можу сказати, що Сарагоса варта візиту не менше, ніж Барселона!
6. Ще не на всіх виглідках Праги я побувала, тому що розтягую задоволення. Цього літа прийшла черга Староміської вежі зі знаменитим видом на Карлів міст та замок. Про те, що літо - не найкращий час для подорожей, я швидко згадала, коли піднялась на дах вежі і побачила непрохідний натовп людей, що чекали на захід сонця. Вони сиділи біля видових віконець, знімали відосики на мобілочки і не збирались нікуди йти. Але я так легко не здаюсь! Я проштовхалась до найближчого віконця і, стоячи на одній нозі і поставивши камеру на підвіконня між двома дівчатами, всліпу зробила цей кадр. Дуже гарно! Але ну його нафіг, краще в лютому їхати :D
7. Ще одне фото з цієї літньої подорожі по Чехії. Тут вже мені цілком вистачило дрона, і в середину замку Вевержі ми навіть не заходили цього разу. Це надзвичайне відчуття, бачити пам'ятки очима дрона - таке враження, що я сама літаю в небі, наче птах. Сонце схилялось до заходу, і в цьому освітленні замок і оточуючі краєвиди виглядали просто чарівно. Не хотілось спускатись на землю...
8. У публікації "фото 2018" я написала, що хотіла б "застати більше незвичних погодних умов" наступного року. Хотіла - отримала! В Норвегії була така скажена погода, що моєю улюбленою розвагою в подорожі було сидіти біля вікна, закутавшись в ковдру, і боятись дощових хмар! Вони йшли одна за одною, з перервами на безтурботне сонце і веселки. Іноді поливало нас, а іноді - протилежний берег фйорду, і здалеку важко було сказати, де хмара переходить в пасма дощу
9. Вечірня панорама з дрона на довгій витримці - перша спроба. Миле шведське містечко Марієфред з замком Гріпсхолм. У світлі ліхтарів це місце виглядає ще більш казковим
10. Знову Швеція, цього разу індустріальна романтика. Світанок, величезна паперова фабрика, а через річку - вітряні турбіни над лісом. Все це викликає у мене дике захоплення!
11. Ще один кадр про погоду в Норвегії. Злива підкралась так зненацька, що я не встигла посадити дрона до того як він промок і почав глючити, але на щастя він вижив і приніс мені це фото
12. Місточок з цим видом у Венеції дуже популярний серед туристів, але це було не літо і натовп не сильно заважав. Зате мені вдалось пофоткати сліди фар міського транспорту - корабликів
13. Ну і наостанок - сріблясті хмаринки, рідкісне атмосферне явище, що спостерігається на півночі в час літнього сонцестояння (ну і на півдні дзеркально). Унікальність цього кадру в тому, що він був зроблений в Україні! Трошки південніше 50-ї паралелі, а точніше біля села Городківка на Житомирщині. Їх не мало б бути видно звідси, але ось вони, яскраві та виразні. Цей вечір також запам'ятався мені тим, що я вперше за багато років ночувала в наметі. Це несподівано викликало стільки емоцій, що мені захотілось повернути такий формат подорожей у своє життя.
Коментарі
Дописати коментар