Байдужий блог

Фотографи-мандрівники часто знімають звичайних перехожих або прості вуличні сценки, і ці кадри виходять такими живими і колоритними, вони доповнюють подорожній фотоальбом, а отже і спогади про мандрівку. Я дивилась на такі фотографії і заздрила, бо я не фотографую випадкових людей. Але... що мені заважає почати? От, цього літа пробувала направляти об'єктив на нічого не підозрюючих жертв :-) Чернівці, дівчата на подвір'ї церкви

Сьогодні я постарішала ще на рік. Хоча друзі стверджують, що за останні 5 років я не змінилась, та все ж помічаю нові неприємні деталі у власній зовнішності... І так незвично розуміти, що сучасна молодь - це вже не мої однолітки. Ну але це помітно, мабуть, тільки мені :) Кілька уривків з подорожей цього літа: Галич, тітонька на вокзалі: - А скільки тобі років? 20 вже є? - Навіть трохи більше - Більше?! 22?.. Та ні, нема :) Вінниця, робітник церкви каже хлопчику-помічнику: - Розкажи дівчатам про церкву. Та не соромся, це ж твої однолітки! Дівчата, ви в який клас ходите, восьмий? Водій попутки до Збаража: - І ви оце самі подорожуєте? Вам хоч по 18 років є? Якщо хтось ще зазирає на цей блог крім моїх Байдужих прихильників - спробуйте вгадати, скільки мені виповнилось ;)