Чим більше я дорослішаю, тим менше стає відчуття свята на Новий рік, і я вже не бачу сенсу штучно його створювати за допомогою йолки і особливих страв на вечерю - навіщо? Справжні свята приходять до мене самі собою, не за розкладом. Свято - коли приїжджає в гості сестричка; коли зустрінусь з подругою після днів/тижнів розлуки; коли знаходжу листа в поштовій скриньці; коли сиджу на пагорбі біля руїн замку під весняним сонцем; коли прилітають лелеки і квітнуть дерева, а я йду пішки польовими дорогами; коли я щось створюю - картину, листівку, іграшку; коли за вікном вирує страшна гроза, після якої з'явиться веселка... Але, тим не менш, зміна року - це чудовий привід підбити підсумки і визначити нові цілі!
Життя - це фігня, яка відбувається