Байдужий блог

Одного весняного дня я задумалась: чи надихнула когось поезія вогонів на таке абсурдне і смішне віршування? Мають же бути такі приколісти серед прихильників творчості Дугласа Адамса ! Пошукала в інтернеті - немає (на укр. та рос. мовах). Дивно... Доведеться самій вигадувати! Ця ідея не давала мені спокою до вечора, а наступного ранку ми з чоловком вже невпинно сміялись, римуючи на ходу вигадані та перекручені слова: Корчеясь и шморгавля, Я брюхопутствую порой. Бохрезленно лукавля Хорячпонуться бы с тобой! Корбачнись бухром напоследок! Не то тебя облосключу, Чтоб дражки завихрелись, Курдуплись досхочу! За что мне хляпать на ветру, Коль я приду к тебе к утру, И будешь знать, посмердный хлыщ, И о последствиях не хнычь! Коль смерклась вся блювотная фляндрилья, О рохканье не смей мне хрюпотать! Возжажду глюповений мерзных гнилей, Чтоб не обрязгла впредь твоя кровать! Я буду глупым гризлем громко грякать О том, что мне сопляется с трудом, И гримлик гнойный мне пропю

Поїхали ми в неділю туди, куди я давно хотіла - в Сокаль і Белз. Та ще й не в просту неділю, а Зелену. Всю дорогу до Сокаля я дивилась у вікно. Багато сіл затопило після дощів - будинки віддзеркалюються у своїх подвір'ях, бабуся перед хвірткою перевзувається з нарядного взуття (мабуть ходила до церкви) у високі гумові чоботи, а про те, що вздовж дороги не озеро а поле, свідчать кінчики трави над водою... В усіх населених пунктах помічала святково вдягнених людей, що йдуть цілими родинами в напрямку церкви, та ще й з букетами квітів. Люди, і не шкода вам зривати такі гарні квіти для тих, хто все одно це не оцінить?.. Ну от, приїхали в Сокаль. Ранкова погода - чудова, ідеальна. Трохи поблукали, перш ніж вийти до центру, потім через парк з руїнами синагоги підійшли до церкви св. Миколая XVI ст. Там якраз відбувалось богослужіння. Мою увагу привернула гілка дерева, приставлена до стіни. Нє, я знаю, що за старим язичницьким звичаєм в це свято прийнято все прикрашати зеленню, але нар