Байдужий блог

В коментарях до онлайн-тестів на темперамент можна прочитати такі відгуки: "о боже, я меланхолік, це ганьба!", "аби не меланхолік", "як змінити свій темперамент, якщо я меланхолік?" А я - меланхолік-флегматик, кошмарний сон смертних людішек! І нічо, жива-здорова. Просто я не скаржусь на свій характер, а сприймаю себе такою, яка є... і насолоджуюсь життям! В меланхолічному темпераменті, як і в інших, можна виділити свої плюси і мінуси. Особисто для мене вони такі: — Будь-який найменший негатив сприймаю занадто близько до серця — Занадто переживаю через дрібниці, які того не варті — Не можу стримати сліз від романтичної/сумної сцени фільму, пісні, весняної погоди (ненавиджу пл а кати) + Добре відчуваю атмосферу місця/настрій людини + Отримую задоволення від емоцій (у світі Ворхаммер я би поклонялась Слаанеш!) Чи поміняла б я свій темперамент на інший, якби мала таку можливість? Думаю, що ні :-) Бо це була б уже не я. Фрагмент з чудової комедії Bedazzled

Ще в січні львівські знайомі запропонували нам піти разом в театр : бажаний час - початок лютого, бажана вистава - "Амнезія, або Маленькі подружні злочини" , про яку чули найкращі відгуки. В кінці січня з'явився репертуар на лютий, але дні показу "Амнезії" не підходили Христі . Вибрали іншу виставу, купили квитки, а собі забронювали два квитки на "Амнезію" в День закоханих - і символічно, і цікаво подивитись на "тренінг акторської імпровізації". День Валентина почався трохи нетрадиційно (як і всі наші свята) - до 3 години по опівночі я зачитувалась книгою (після чого мені почав снитись демон, що снився головному герою), а коханий грався в Dawn of War. Потім спали до обіду, а поки поснідали-помились-ще поспали (тільки тут ми згадали, що потрапляємо в цільову категорію Дня закоханих, з чим себе і привітали), то вже почало сутеніти, а у нас холодильник пустий і квитки в театр не викуплені... Бігом, бігом, бігом, втоптуючи брудне сніжне місиво в

Нині над Львовом все частіше світить сонечко, з дахів капає, пташечки співають... пахне вологим снігом, що перетворюється на калюжі... і вже не хочеться ховати обличчя від вітру, бо він вже не щіпає морозом, а несе гірську свіжість... Це самий емоційний час року, і саме з цього починається моя весна! Февраль. Достать чернил и плакать! Писать о феврале навзрыд, Пока грохочущая слякоть Весною черною горит. Достать пролетку. За шесть гривен, Чрез благовест, чрез клик колес, Перенестись туда, где ливень Еще шумней чернил и слез. Где, как обугленные груши, С деревьев тысячи грачей Сорвутся в лужи и обрушат Сухую грусть на дно очей. Под ней проталины чернеют, И ветер криками изрыт, И чем случайней, тем вернее Слагаются стихи навзрыд. Борис Пастернак

Серед сотень наших фотографій 2009 року я відібрала 13 найулюбленіших (не обов'язково найвдаліших з художньої точки зору). Почесне перше місце зайняла сама казкова світлина - зліт лебедів на фоні середньовічного замку. Якби треба було обрати лише одне фото року, це було б воно: Наступні фотографії потрапили в цю збірку... ...за імпресіонізм ...за красеня-індика в осінніх Микулинцях ...за безцінну коштовність ...за осіннє полум'я в цьому чарівному місці ...за веселку ...за віддзеркалення ...за балерину :-) ...за повітряну перспективу ...за лелеку-пастуха і літню мрійливість ...за незвичний ракурс. А ну, хто впізнає цей замок? ...за актуальних фотомоделей ...за архітектурно-пташину геометрію А яка з цих фоток сподобалась вам, і за що? ;) Фото-2010 Фото-2011 Фото-2012 Фото-2013 Фото-2014 Фото-2015 Фото-2016 Фото-2017 Фото-2018 Фото-2019 Фото-2020