Байдужий блог

Передам по радіо: "Прощай, рідна Батьківщино" (с) ВВ Хто б міг подумати... ще на початку цього року я сиділа у Львові, пересувала планету в Google Earth, роздивлялась фото пам'яток Європи і поривалась відправитись в дорогу. Але віза, але відстань, але планування заздалегідь... І ось я в Брні, залізна завіса позаду, а навколо - терра інкогніта старовинних замків, історичних містечок - ще незнайомих мені чудових місць! І я можу, щойно захочу, сісти в автобус і поїхати туди. Хоч завтра! Я так і зроблю... ...але сьогодні я хочу сповна відчути цю тимчасову мить, яка завтра зникне назавжди. Затамувати подих. Востаннє усвідомити себе по цей бік дверей, перш ніж переступити за поріг... No ahoj Česko :)

Ось уже кілька тижнів як я живу в Чехії. Замало для серйозних висновків, але достатньо, щоб помітити деякі відмінності від мого звичного життя в Україні. Житло Перше, на що я звернула увагу, провівши день у новій квартирі, це звуки. Чутно людей, сусідів зверху, знизу і з боків... Як навколо живуть люди... Хтось розмовляє, хтось прибирає, хтось ходить, щось падає на підлогу... Відчуваю себе частиною цього вулика. Мені це не подобається. Я не хочу помічати існування людей навколо. Цікаво, чи перестану я з часом звертати на це увагу?..