Байдужий блог

Іноді перед сном (чи уві сні) в моїй уяві генеруються дивні речення, здається наче я читаю або чую щось цікаве та пізнавальне. Але коли я намагаюсь усвідомити їхній зміст, то виходить щось дуже несуразне і нелогічне. Зазвичай я просто спостерігала за створенням цих речень, дивуючись їхній напищеній беззмістовності... Та якось в розмові з сестрою виявилось, що з усіх наших знайомих тільки ми маємо такий досвід. Вона поділилась фразою, яку встигла записати: "Жемчужины одеваются ночью в лучшие качества дома" Це ж геніально! Я вирішила теж записувати ту маячню, що приходить у снах. Щоправда, вийшло не так живописно: "Вона розділила мою думку, просто я про це ще не знаю" Якось я заснула, розмірковуючи, яке скло вибрати для рамки - просте чи антиблікове. І сниться, наче професор демонструє відблиск світла на звичайному склі, з якого розгорається вогник, і каже: "Благодаря томашолу горит в два раза быстрее" Ще снилась романтична лірика такого змісту: "я не

У словниках знаходимо такі тлумачення: - Гомосексуалізм - Зоофілія - Анальний секс А сам термін походить від назви міста Содом з біблійної легенди. Що ж, тоді звернемось до оригіналу - книга Буття 19:1-13 1 І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі, 2 та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці. 3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони. 4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім. 5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати * ! 6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за соб

Всім відомо, що в Україні заборонене не лише виготовлення та збут, але й зберігання порнографічної продукції. НацКомМорале ставить її в один ряд з насильством та жорстокістю і стверджує, що порно не лише шкідливе, а й небезпечне. Основні аргументи "високоморального" суспільства: - Це знижує суспільну мораль А ще є куди знижувати? Поспілкуйтесь з сучасною молоддю з маленьких міст і сіл. Вважаєте, порнографія є причиною їхнього невисокого інтелекту (та відповідної моралі)? Я вважаю, що причина - неякісна освіта та неосмислена релігійність. - Це "ображає честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти" Простіше кажучи, "людині соромно, коли вона відчуває сексуальне збудження". Якщо я не комплексую - це робить мене аморальною? А без негідних інстинктів вас взагалі б на світі не було! - Це гріх Конституція надає мені право на свободу совісті та віросповідання. Згідно мого віросповідання, перегляд порнографії не є гріхом, тож цей аргумент не підходить для

Судячи з поточних результатів проекту "Спитай новообраного Президента" , найбільше українців хвилює таке питання: "Будет ли инициирован закон об однополых партнёрствах...? Имеется ввиду, как минимум - регулирование вопросов совместной собственности, усыновление детей, возможность доступа к любимому человеку в больницу или реанимацию..." Одразу за ним йде " ...Що Ви плануєте зробити, щоб захистити права сімей в Україні? Сьогодні в світі встановлюється режим гомодиктатури, коли за критику гомосексуалізму штрафують ... і навіть кидають до в"язниці..." Якщо це найбільша проблема України, то ми, блін, живемо в щасливій державі, де немає корупції і безробіття, з якісною освітою і медициною, з високим рівнем культури, економіки та екології, залишилось тільки вирішити питання особистого життя! :-)

Перша публікація в моєму тематичному блозі починалась словами "Це так неймовірно, і водночас так природно - бути у Львові..." Тепер я можу сказати: "Це так неймовірно, і водночас так природно - жити у Львові!" Кілька років тому це звучало як жарт: "-Шолі переїхати до Львова? -Хахаха!", пізніше ця думка набула мрійливої інтонації "От би переїхати до Львова...", а потім стала нав'язливою ідеєю "Набрид клятий Київ, коли ми вже переїдемо?" ...І ось, резюме були розіслані, родичі шоковані, речі спаковані - ми наважились! Чи було страшно? Та трохи було, адже це значило покинути рідне знайоме місто, батьків, звичний устрій життя - проміняти це все на скажену, спонтанну мрію , майже незнайоме (але таке чудове!) місто, близькість Карпат і середньовічних пам'яток... Чи варто воно було того? Так, однозначно! :-)