Байдужий блог

Ой, а що, вже Новий рік і пора підбивати підсумки? А здається ще тільки кінець листопада :-Р Ніякої передсвяткової атмосфери, хоча відчуття чогось завершального підозріло затягнулось...

Вперше в житті я перемогла у фотоконкурсі! Нехай зайняла і не перше місце, але потрапила до фінальної десятки (двічі!) і отримала цінні призи. На ВЛП -2013 в цілому я надіслала 65 фото, з яких журі високо оцінило ці два:

Ви думаєте, як назвати свою дитину - Андрій, Сашко, чи Олена, Юля?.. Схаменіться, це вже минуле століття! Сучасні українці дають дітям такі імена : Тігран, Світозар, Єлісей, Князь, Рамазан, Тамерлан, Султан, Іон, Дарій, Фєруз; Божена, Злата, Латіфа, Роксолана, Богіня-Надєжда, Джульєтта, Княгиня, Мальвіна, Нарциза, Офелія, Квітослава. Мені так запала в душу Богіня-Надєжда, що я склала поему на її честь: Богіня-Надєжда В просторих одєждах Шагає по грєшной зємлє. Живу я в надєждє, Що зможу, як прєждє, Тебе обнімати во снє Я був як нєвєжда, Но вчуся прілєжно, Шоб ти возвратілась ко мнє Я стану, конєшно, І добрим і нєжним, Прям принцем на бєлом конє!

Настала ясна ніч, по чорному небу розсипалися зірки, і ми приготувались до довгого очікування біля вікна. Коханий пішов наповнити термос, а я ніяк не могла всидіти на місці і стала визирати у вікно і з одного боку, і з іншого - а раптом з крісла просто не видно? Щоб отримати найширший кут огляду, я присіла під самим куточком вікна і подивилася вгору. Я казала "ясна ніч", так? Тоді звідки взялись ті дві бліді смужки?.. Якраз повернувся коханий і я показала йому те, на що дивилась. "На хмарки не схоже" - підсилив він мою надію. "Ні, не схоже? Тоді давай вийдемо на балкон і подивимось звідти!" Сповнившись хвилюючого передчуття, ми поспішили до великого балкону їдальні. За одним зі столиків хазяї готелю розмовляли з якимось чоловіком, і Патрік сказав нам "I think there is some northern lights for you", на що я тільки спромоглась вичавити з посмішки "угу". Я вже знала - ось зараз це відбудеться, ми за кілька кроків до мрії... Відчиняємо дв

Кожному посткросеру я стараюсь вибрати таку листівку, яка його порадує. І марки клею тематичні, і можу покласти до конверта використані марки або квитки, якщо людина їх колекціонує. І з нетерпінням чекаю відгуку, щоб дізнатись, що я не даремно старалась. Це як очікування побачити радість на обличчі людини, якій даруєш ретельно вибраний подарунок. Це та винагорода, заради якої варто старатись! Кілька найприємніших відгуків: Дорогая Катя! Today I received your beautiful Bandura card and stamps! It such a wonderful card and I like it so much! (Last Thursday I just went to a Ukraine Bandura concert in Taipei. It was really a fantastic night!) Really, really thanks a lot :) (Тайвань)

Почитала я у Христі про виставку "50 видатних фотографій National Geographic", і теж сходила :-Р  Більшість експонатів мені сподобались. Дуже цікавий формат - поєднання зображення і історії, яка за ним стоїть. В деяких випадках історія мені подобалась більше, ніж саме фото :-P Важко було вибрати 3, чи навіть 5 фаворитів... Але ці по-любому входять до їх числа: В них мені подобається як саме фото, так і його символічність. Тут все зрозуміло і без опису.

Є у мене така фобія, що через дах до нас в хату можуть залізти злодії. Це необґрунтований страх, адже набагато простіше було б зламати двері, та й хто до нас полізе, врешті-решт? Але від найменшого нічного шурхоту мій запалений мозок малює саме цю картину як найстрашнішу. Пізно ввечері на вихідних ми пили чай, аж раптом почули як над нами прогинається залізо під кроками. Мій безстрашний чоловік визирнув у вікно і побачив на даху порушника спокою - кота! Ми повеселішали, кинули йому шматочок шинки, і він знову зник. Цієї ночі я погано спала, бо з даху періодично лунав шум, але я заспокоювала себе що то бігає кіт. А на світанку я зненацька підстрибую на ліжку від гуркоту, що пролунав з кухні! Перелякано шепочу чоловіку: "Хтось в хаті". Він відповідає що то мабуть птах залетів, і йде перевіряти, а я визираю з-за його широкої спини. На кухні нікого немає, лише скинуті з полиці деко і банка під вікном. Чоловік визирнув на дах і знову побачив там кота. Ми зачинили вікно і пішли

Всі фото в цій публікації - не мої. Взяті з інтернетів, зокрема з офіційного фоторепортажу Ще в березні коханий скинув мені посилання на афішу Carpathian Alliance Metal Festival. Пробігшись поглядом по назвам гуртів, я відповіла: давай поїдемо! Бо мені навіть не вірилось, що ми колись застанемо в Україні Immortal, Korpiklaani та Eluveitie. Крім того, сам формат здався мені ідейним - метал вночі на горі ! Це вам не просто якийсь столичний концертний зал. Тож треба брати, поки дають ;)

Минулого року я випрацювала в собі звичку слідкувати, щоб за кожен місяць був створений хоча б один малюнок, і перебрала її в наступний рік ;) Звісно, буду старатись малювати більше, але навіть такі маленькі норми допомагають мені бути більш організованою. І взагалі, треба взяти собі за правило:

Цього року тека вибраних фотографій вийшла вдвічі меншою, ніж попередні, хоча фотоподорожей було не мало. Може, я стала більш прискіпливо дивитись на свої знімки, а може просто в порівнянні з кількома найкращими кадрами інші хороші вже здаються на рівень нижчими? Родзинкою цього року стали Карпати. Мені так неймовірно щастило з погодою в горах! Я бачила все розмаїття природи в усіх чотирьох сезонах, в трьох різних місцях фотографувала блискавки, споглядала тумани згори... Мої улюблені фотки виходять тоді, коли миттєвість поєднується з композицією :) Ось як ця блискавка над хатинкою. В цей час я пила чай на балконі затишної садиби , з чашкою в одній руці і фотоапаратом в іншій ;) Самою фотогенічною подорожжю став похід в Ґорґани: Там на полонині ми здійснили веселий задум з водою :) А ця блискавка (праворуч) потрапила в кадр зовсім випадково ;) Ранкові тумани над карпатським селом Вперше в житті я бачила таку хмару! Вона повзла над далекими