Байдужий блог

Через тиждень після першого візиту в Підтемне я повернулась туди, щоб оглянути руїни вежі на пагорбі (які помітила ще тоді, але пошкодувала часу на дослідження). На початку села одразу піднялась на той пагорб, роздивилась і обфоткала вежу з усіх боків. Потім вирішила запитати про неї жінок, що працювали на городі неподалік. Але одна з них звернулась до мене першою: - А що ви фотографували, якщо не секрет? - Мене зацікавили ось ці руїни. Ви не знаєте, що це було? - Це була капличка, ще за Польщі. Її хотіли відновити, може ще відновлять... - Я читала, що в селі був замок... Друга жінка з городу гукає: - Був, був! Он на тій горі! - махає рукою на пагорби через дорогу. - Але від нього вже нічого не залишилось. Перша жінка посміхається: - А ми думали, що це хлопець!

Сьогодні ввечері над Львовом пронеслась перша в цьому році гроза! Замість сіро-затяжного дощу, який бував в кінці осені, по даху барабанить по-літньому експресивна злива, поривами жбурляє краплі-горошини в місто... З аромату дощу зник присмак розтанувшого снігу, слово "свіжість" приходить на зміну "сирості". Замість плаского сірого неба повз вікна швидко пролітають кудлаті хмари з загрозливо-темним дном і світлими вітрилами. Хмари об'ємні, величезні, а між ними проглядає безтурботне блакитне небо, і раптом дощ припиняється, але не на довго - вже поспішає наступна хмара, з якої вириваються блискавки! Замість бажання сховатись під ковдрою в думках з'являються Карпати... Так, запах дощу і лісу - це чудове поєднання! Ну що, поїхали? ;)