Байдужий блог

Цей рік для мене чітко поділяється на дві половини: до переїзду в Чехію і після . Друга частина здається важливішою і актуальнішою, а події першої вже важче пригадати. Та я спробую нічого не забути. Отже...

І мене настигла блогерська естафета! Хоч я й не блогер, а скоріш лінивий графоман. Але отримати нагороду від Христі - дуже приємно, бо читаю її "жовті окуляри" з доісторичних часів. Liebster Award - віртуальна нагорода, якою блогери відзначають свої улюблені блоги (в даному випадку - ті, які рідко оновлюються або мають мало читачів). Нагороджений має відповісти на питання, в свою чергу відзначити власних улюблених блогерів і задати їм свої питання. І так далі.

Ось він і прийшов, останній місяць року. Скоро сяду підбивати підсумки, в яких найважливішою подією зазначу переїзд до Чехії. Та й інші пригоди були, багато нового... А от з "фото року" туговато. До кінця літа я казала собі "ну от переїдемо, і обов'язково назнімаю шедеврів!". Наступні кілька місяців втішала себе думкою "ще є час!". Перед кожною поїздкою я сподівалась, що вдасться сфоткати щось надзвичайне. Адже це Чехія! Тут стільки гарних замків, що достатньо вибрати по одному кадру, і фотозбірка готова! Але ж ні, мені цього замало. Я не хочу, щоб основним достоїнством знімку була зображена на ньому пам'ятка. Має бути особлива мить . Рідкісне явище, незвичні умови, символічність, атмосфера... І такі фотографії будуть в моїй збірці! Просто їх буде 3-4 штуки, а я хочу 13! :-Р Ну нічого, час ще є ;)

Ми добре обжились у Львові: винаймали чудову мансарду на тихій вуличці в центрі, нас впізнавали продавці на базарі і давали нам кращі продукти зі знижкою, ми знали де взяти потрібні речі і це було навіть простіше, ніж в Києві. Але ми все ще планували переїхати за кордон, час йшов і все до цього наближалось, мій коханий почав отримувати робочі пропозиції з інших країн - Польщі, Бельгії, Німеччини. Одного разу йому написали з Норвегії. Жити в Норвегії? Це може стати реальністю? Ми навіть мріяти про це не наважувались! На той час не було можливості погодитись, але цей напрямок перетворився з недосяжної утопії на мету.

Передам по радіо: "Прощай, рідна Батьківщино" (с) ВВ Хто б міг подумати... ще на початку цього року я сиділа у Львові, пересувала планету в Google Earth, роздивлялась фото пам'яток Європи і поривалась відправитись в дорогу. Але віза, але відстань, але планування заздалегідь... І ось я в Брні, залізна завіса позаду, а навколо - терра інкогніта старовинних замків, історичних містечок - ще незнайомих мені чудових місць! І я можу, щойно захочу, сісти в автобус і поїхати туди. Хоч завтра! Я так і зроблю... ...але сьогодні я хочу сповна відчути цю тимчасову мить, яка завтра зникне назавжди. Затамувати подих. Востаннє усвідомити себе по цей бік дверей, перш ніж переступити за поріг... No ahoj Česko :)

Ось уже кілька тижнів як я живу в Чехії. Замало для серйозних висновків, але достатньо, щоб помітити деякі відмінності від мого звичного життя в Україні. Житло Перше, на що я звернула увагу, провівши день у новій квартирі, це звуки. Чутно людей, сусідів зверху, знизу і з боків... Як навколо живуть люди... Хтось розмовляє, хтось прибирає, хтось ходить, щось падає на підлогу... Відчуваю себе частиною цього вулика. Мені це не подобається. Я не хочу помічати існування людей навколо. Цікаво, чи перестану я з часом звертати на це увагу?..

Скільки разів уві сні я бачила торнадо або подібне явище, дивувалась і думала "може це сон? ні, цього разу точно насправді!". А раз насправді, то треба сфотографувати! Звичайно, фотоапарат уві сні ламається в самий відповідальний момент, або я не можу його налаштувати через хвилювання... Вчора все відбувалось так само. Я побачила хвіст з хмари і ледь не втратила свідомість. Це, напевно, знову сон. Але фотоапарат вже у мене в руках, чому б не зробити знімок? Пам'ятаючи досвід попередніх снів, я тремтячими руками навела потрібні налаштування, притулила об'єктив до даху, і клацала, поки хвіст не розвіявся. Грозовий комір насувався прямо на мене, я охала від захвату і ледь не плакала. Потім була страшна гроза з градом і рожевими блискавками. А потім я прокинулась... Але знаєте що? Цього разу фотографії залишились ;)

З трійкою найкращих фото я визначилась одразу. А ще 10 було важко вибрати - всі подобаються, кожне по-своєму особливе... Та й потрапляють знімки до моєї теки року з різних причин - одні гарно виглядають, на інших зафіксований унікальний момент, якісь передають емоції, а деякі просто ілюструють миті життя і перестають бути для мене лише фотографіями, вони викликають теплі спогади і цінуються як історія, що стоїть за кадром... Можна навіть робити окрему збірку "моменти року", з розповідями і ліричними нарисами... Хм, а чьо, ідея ;) А поки що лише фото, які говорять самі за себе. Полярне сяйво Гроза над замком Місяць на дахах старого міста