Байдужий блог

Ось і настала вона, сніжна і сіра зима... За тепле півріччя вона майже забулась, аж ось знову нагадала про себе. Ні, я знала, що зима скоро настане, але чомусь вона завжди застає зненацька, і я знову дивуюсь снігу. Сніг!.. такий справжній - білий, легкий, вологий, падає на вікна і розтає краплинками. Зима триватиме ще довго - аж до весни. Як згадаю про весну, то здається вона настане через дві зими підряд. Це так довго, і від цього сумно... І всю зиму я чекатиму весну, і радітиму їй як вперше. Та як же це буде нескоро... Але і взимку бувають сонячні дні і, сподіваюсь, мене тоді не буде вдома ;)

Мала сьогодні таку ситуацію: збиралась поїхати з подругою в Олесько, та у неї раптово змінились плани. А погода така хороша, і я вже зібрана для поїздки, чому ж втрачати таку можливість? Я ж можу поїхати сама! Ну але не в Олесько, а кудись де ще не була. Наприклад, в Щирець і Комарно - і недалеко, і цікаво, і маршрутки мають ходити від вокзалу, мені якраз по дорозі. Прийшла на автостанцію, а потрібної маршрутки нема. Розкладу теж нема. Скрізь великі черги... Походила я, походила, розгубилась і розхвилювалась та й поїхала додому. А чому, чому розхвилювалась? Адже якби я була не одна, то неодмінно щось би вигадала - знайшла б платформу з потрібним напрямком і трохи почекала. Коли я їду з кимось, навіть якщо відповідальність за поїздку на мені, то не хвилююсь і не гублюсь, почуваю себе адекватно і спокійно. А коли одна на вулиці, то почуваюсь беззахисною. Можливо, причина цьому - соціофобія? От якби не було на вулицях людей крім мене, то думаю спокійно кудись могла б поїхати одна. Попут

Цілий тиждень пролетів так непомітно, поки у мене гостювала сестричка з Києва! Ми з'їздили в Золочів, щоправда з погодою не пощастило і повертались вже під дощем, зате в замку ми були єдиними відвідувачами :) Тільки ціна на фотографування засмутила - 20 гвн це забагато... З приємного - гарячий чай з термоса в "китайській" альтанці і фотосесія кізоньки на фоні бастіону. Зводила Іру в Дім Легенд, тепер це наша улюблена львівська кнайпа, надзвичайно ідейне і затишне місце. Одного холодного вечора зайшли в гості до Каті і Саші на три партії в Каркассон і 2 партії чаю :) Я жодного разу не виграла, але погрались класно. Нові львівські знайомі - це добре :) Найяскравіший спогад за цей тиждень - годівля голубів перед оперним. Якось під час прогулянки побачили, як люди годують птахів насінням, а ті сідають їм на руки і літають навколо. Пофотографували їх, а наступного разу теж взяли насіння - і вийшла чудова фотосесія Іринки-повелительки голубів :) Дуже весело провели час!

"Не висловлюйте своєї точки зору і не давайте порад, якщо вас про це не просять". Сатанинська Біблія Моїм девізом у відносинах з людьми є "Поводься з іншими так, як хочеш щоб поводились з тобою". Звісно, в силу мого світогляду і характеру це не завжди вдається, але я стараюсь. Нещодавно додався ще один девіз, який я собі нагадую, коли починаю за когось хвилюватись - "Кожна людина має невід'ємне право власноруч занапастити своє життя". Якщо повнолітня людина приймає якісь рішення і не питає поради - це її право і я не маю втручатись, навіть якщо ці рішення здаються мені хибними. До таких думок мене мимоволі привчає подруга, якій не подобаються деякі ситуації в житті, але вона терпить і нічого не змінює. Звісно, я її люблю і хвилююсь за неї, одразу хочеться допомогти вирішити її проблеми, але я кажу собі "це не твої справи, у тебе своє життя, у неї - своє". Я б не хотіла, щоб мені вказували що робити. Запропонувати допомогу - це одне, але нав&