Нині над Львовом все частіше світить сонечко, з дахів капає, пташечки співають... пахне вологим снігом, що перетворюється на калюжі... і вже не хочеться ховати обличчя від вітру, бо він вже не щіпає морозом, а несе гірську свіжість... Це самий емоційний час року, і саме з цього починається моя весна!Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочущая слякоть
Весною черною горит.
Достать пролетку. За шесть гривен,
Чрез благовест, чрез клик колес,
Перенестись туда, где ливень
Еще шумней чернил и слез.
Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.
Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.
Борис Пастернак
Коментарі
Дописати коментар