Зіпсована подорож

Ще ледве не з минулого року я запланувала на першотравневі свята поїхати в Бучач. Тому, що це одне з моїх улюблених українських міст, і тому, що я була тут взимку і восени, а навесні не була :-) Довго чекала цієї подорожі, розпланувала кожен її день... І ось, нарешті, суботнього ранку старий великий автобус повіз нас зі Львова до Бучача. По приїзді одразу пішли снідати в улюблене кафе "Явір", а потім поселились в найкращий місцевий готель "Альянс", що через дорогу.

Все чудово!

Тільки о пів на п'яту ранку ми прокинулись від народних пісень десь на вулиці. Хтось щось святкував. Ну то й що, через деякий час "співаки" пішли далі, і ми знов заснули. Вранці коханий сказав, що якщо й наступної ночі не дадуть виспатись, то поїдемо додому. Я посміялась: "та ну, чого б це! Планували подорож на 4 дні, і ніхто нам не завадить це здійснити". За всіма правилами кіно, після цих слів сталось все навпаки...

Другий день пройшов насичено: побували в Золотому Потоці і на Русилівських Водоспадах, заблукали в лісі по дорозі до Язлівця, зате несподівано відкрили для себе неймовірно гарний ракурс язлівецького замку. Знесилені такою довгою прогулянкою і спекою, повернулись до готелю. Неспішно повечеряли, збирались попити чай і лягати спати. Аж тут непристойно голосно затуцала попса (на годиннику 22). Іду розбиратись в ресторан на першому поверсі. "А це не у нас грає, це в Яворі". Іду розбиратись в "Явір". Святкують проводи (в армію). Велика колонка перед входом, направлена в сторону готелю, видає шалені децибели. Поговорила з "діджеєм" і власником кафе-бару. Резюмуючи:

- зробити "музику" тихіше ніяк не можна, адже люди будуть танцювати

- то поставте колонку всередині, і хай танцюють

- вони хочуть танцювати на вулиці

- а я хочу спати

- ну вибачайте, але ми маємо всі права, всі норми виконуються...

Міліцію викликати не вдалося ("неправильно набраний номер!"), тож до четвертої години ми пролежали в ліжку без можливості заснути, знесилені та обурені. Вранці забрали наперед заплачені за номер гроші та поїхали додому - відпочивати. Ні на які більше пам'ятки не було ні сил, ні настрою.

Хтось ще хоче розказати мені про перспективи українського туризму? Уявляю: туристів везуть по розбитим дорогам від руїн замку до палацу, закритого на віковий ремонт, від церкви, оббитої бляхою і вагонкою до водоспаду з пляшково-обгорточними берегами, ввечері їх привозять до готелю, де вони не зможуть поспати через те, що народ щось святкує. Тааак, туристи з усього світу вишикуються в черги, щоб приїхати в Україну!