Безсніжна київська зима - це депресивне явище. Але все ж краще за львівську ожеледицю :)
Основною моєю задачею в столиці була зміна фото в паспорті. Я дуже хвилювалась, чи встигну пройти цей бюрократичний квест за 4 дні... В середу пішла в ЖЕК, там все таке радянсько-облуплене, 5 віконець паспортистів з чергами, і в жодному немає моєї адреси. Вистояла найменшу чергу, щоб дізнатись що мені треба не сюди, а в паспортний стіл. Я добре знаю, де паспортний стіл - я там робила закордонний паспорт. Приїжджаю туди, але не можу зорієнтуватись - наче вулиця та, але будинку нема. Його знесли. Опитавши перехожих, дізналась, що паспортний стіл перенесли в новобудову поруч. Йду туди, а там середа не приймальний день :( Наступного дня поїхала туди знову, готуючись до найгіршого. Добре хоч в цьому будинку не було гнітючого відчуття радянської бюрократичної установи - тепло, чисто, просторі світлі коридори, кабінети замість віконечок. Знайшла самий підходящий кабінет - "видача паспортів" - і звернулась до вусатої жіночки, яка там повелительствує. Вона прийняла мій паспорт з питанням, на коли треба зробити. Кажу, на п'ятницю, вона подумала і каже добре, приходь в п'ятницю після двох годин, зроблю. Нагадую їй, що п'ятниця - це завтра. Вона подумала ще раз, каже принеси кілограм мандарин і приходь завтра після двох, зроблю. Я на радощах принесла їй в п'ятницю кіло мандарин і кіло бананів, а вона на радостях каже, якщо тобі треба буде ще закордонний, чи ще щось, звертайся - зроблю без черги :) Отака добра тітонька. Я дуже вдячна їй за швидкість, простоту і доброзичливість!
Основною моєю задачею в столиці була зміна фото в паспорті. Я дуже хвилювалась, чи встигну пройти цей бюрократичний квест за 4 дні... В середу пішла в ЖЕК, там все таке радянсько-облуплене, 5 віконець паспортистів з чергами, і в жодному немає моєї адреси. Вистояла найменшу чергу, щоб дізнатись що мені треба не сюди, а в паспортний стіл. Я добре знаю, де паспортний стіл - я там робила закордонний паспорт. Приїжджаю туди, але не можу зорієнтуватись - наче вулиця та, але будинку нема. Його знесли. Опитавши перехожих, дізналась, що паспортний стіл перенесли в новобудову поруч. Йду туди, а там середа не приймальний день :( Наступного дня поїхала туди знову, готуючись до найгіршого. Добре хоч в цьому будинку не було гнітючого відчуття радянської бюрократичної установи - тепло, чисто, просторі світлі коридори, кабінети замість віконечок. Знайшла самий підходящий кабінет - "видача паспортів" - і звернулась до вусатої жіночки, яка там повелительствує. Вона прийняла мій паспорт з питанням, на коли треба зробити. Кажу, на п'ятницю, вона подумала і каже добре, приходь в п'ятницю після двох годин, зроблю. Нагадую їй, що п'ятниця - це завтра. Вона подумала ще раз, каже принеси кілограм мандарин і приходь завтра після двох, зроблю. Я на радощах принесла їй в п'ятницю кіло мандарин і кіло бананів, а вона на радостях каже, якщо тобі треба буде ще закордонний, чи ще щось, звертайся - зроблю без черги :) Отака добра тітонька. Я дуже вдячна їй за швидкість, простоту і доброзичливість!
:D кумедно! :)
ВідповістиВидалити