Діалоги дороги

Через тиждень після першого візиту в Підтемне я повернулась туди, щоб оглянути руїни вежі на пагорбі (які помітила ще тоді, але пошкодувала часу на дослідження). На початку села одразу піднялась на той пагорб, роздивилась і обфоткала вежу з усіх боків. Потім вирішила запитати про неї жінок, що працювали на городі неподалік. Але одна з них звернулась до мене першою:

- А що ви фотографували, якщо не секрет?
- Мене зацікавили ось ці руїни. Ви не знаєте, що це було?
- Це була капличка, ще за Польщі. Її хотіли відновити, може ще відновлять...
- Я читала, що в селі був замок...
Друга жінка з городу гукає:
- Був, був! Он на тій горі! - махає рукою на пагорби через дорогу. - Але від нього вже нічого не залишилось.
Перша жінка посміхається:
- А ми думали, що це хлопець!

Повернулась до траси, часу у мене було ще багато, і вирішила поїхати в Заклад, що біля Миколаєва. Стала автостопити, не чекаючи на маршрутку.
- До Заклада довезете?
- Сідай, довеземо.
Залізаю до машини, знімаю шапку...
- О, то це дівчина, та ще й красавіца! - дивується водій.
- Це що, не хлопець, а дівчина?! - здивовано перепитує жінка.

Зате у закладських психів не виникло сумніву щодо моєї статі:
- Мала, іди сюди, поговоримо! - гукали вони крізь решітки на вікнах.

- Перепрошую, а що ви фотографуєте? - питає санітар психіатричної лікарні.
- Ну, це ж колишній палац? - розгубилась я.
- Ви приїздіть, коли буде квітнути тюльпанове дерево!
- А коли це?
- Ну... Коли все вже буде зелене. Там, за водокачкою, воно розквітне жовтими квітами.

Додому звідти їхала теж автостопом, бо з маршрутками на тій ділянці траси тяжко.
- Звідки їдеш?
- З Закладу, дивилась місцеву психлікарню. А до цього була в Раковці і Підтемному - там є закинуті костели.
- А, до джерела в Раковці їздила?
- Ні, закинуті костели подивитись.
- То тебе до Раковця підкинути?
- Ні, я там була вранці, а зараз їду до Львова.
- Добре, довезу тебе до Стрийської.
...
- Ну що, їдемо в Раковець? Поїхали!
- Добре, тільки мене висадіть, будь-ласка, на зупинці.
- Та не бійся!
- Я не боюсь, просто мені треба не в Раковець, а у Львів!
Вийшла на зупинці, одразу пересіла в маршрутку.

Отако, виявляється, я ще вмію сама подорожувати, автостопити і розмовляти з незнайомцями! І не дуже боятись при цьому ;)