З усієї творчості ММ є всього до двадцяти пісень, які мені справді подобаються і які я можу слухати довгий час. Серед них і "Spade" - через мелодійний приспів, який я собі іноді наспівую, коли хороший настрій :) А якось чоловік спитав мене, про що ця пісня. Текст ми знайшли, а зміст - поки що ні :)
Зате посміялись, коли перекладали:
От мені цікаво, автори пісень мають щось на увазі, коли пишуть такі тексти - може це власні емоційні асоціації, не зрозумілі іншим? Чи це і має бути цілеспрямований гон? :)
Отже, цим страждають не тільки попсові пісні, як заведено вважати, просто там цього більше. Кілька яскравих прикладів:
В жёлтом облаке сансары
Вертолёт страдает старый.
Не поёт закрыв свой рот
Виртуозный полиглот
Лабрадор
Гибралтар
Начинается пожар
Гибралтар
Многоликие монголы
Пьют карбидовые смолы,
Турки скачут по гробам
Прямо в город-Амстердам
(Наутилус Помпилиус, "Лабрадор Гибралтар")
***
Белая вьюга-зима
Снегом запорошила.
Я пришила тебя к себе –
Я так решила, шиншилла
(Тина Кароль, "Шиншилла")
***
Она любит пугливую речь
Аппликацию леса в реке вертикальной
Её почерк машинный наскальный
Её профиль, как сон тишины
Ты узнаешь её,ты узнаешь её
Она любит варенье из ласк
Арифметику, лето и опыты крови
И её изумрудные брови
Колосятся под знаком луны
(Корни, "Ты узнаешь ее")
Для декого взагалі слова в пісні - найголовніше, і якщо вони не подобаються або на незрозумілій мові, то нема сенсу взагалі слухати. А для мене найбільше значення має музика, поєднання музики і голосу та настрій, який цим створюється. Якщо ще й зміст подобається - взагалі ідеально! Але не обов'язково. Якісь виконавці співають зниклою мовою, якісь матюкаються, але пісня в цілому може сприйматись добре під настрій :) А велика перевага чужомовних текстів в тому, що вони не відволікають увагу на себе (навіть якщо я їх розумію - все одно сприймаю інакше).
На Башоргу з цього приводу була смішна цитата:
Зате посміялись, коли перекладали:
гарна пляма була запозичена
і тепер мій солодкий ніж заіржавіє завтра
я - сповідь, що прагне бути почутою
спали свій пустий дощ на мене
прошепоти свій стукіт смерті так м'яко
ми схиляємо коліна
перед вівтарем мого его
ти осушила моє серце
і зробила лопату
та ще є сліди мене у твоїх венах
відкриті всі роти моїх лілій
наче благаючи про дозу
і сподіваючись
гіркий спів їхніх пелюсток:
"ми можемо вдарити, ти не вернешся"
я - діамант, що втомився
від набутих облич
ми маємо втримати тінь
перш ніж згасне речовина
ти осушила моє серце
і зробила лопату
та ще є сліди мене у твоїх венах
і ми казали "доки не помремо"
і тепер мій солодкий ніж заіржавіє завтра
я - сповідь, що прагне бути почутою
спали свій пустий дощ на мене
прошепоти свій стукіт смерті так м'яко
ми схиляємо коліна
перед вівтарем мого его
ти осушила моє серце
і зробила лопату
та ще є сліди мене у твоїх венах
відкриті всі роти моїх лілій
наче благаючи про дозу
і сподіваючись
гіркий спів їхніх пелюсток:
"ми можемо вдарити, ти не вернешся"
я - діамант, що втомився
від набутих облич
ми маємо втримати тінь
перш ніж згасне речовина
ти осушила моє серце
і зробила лопату
та ще є сліди мене у твоїх венах
і ми казали "доки не помремо"
От мені цікаво, автори пісень мають щось на увазі, коли пишуть такі тексти - може це власні емоційні асоціації, не зрозумілі іншим? Чи це і має бути цілеспрямований гон? :)
Отже, цим страждають не тільки попсові пісні, як заведено вважати, просто там цього більше. Кілька яскравих прикладів:
В жёлтом облаке сансары
Вертолёт страдает старый.
Не поёт закрыв свой рот
Виртуозный полиглот
Гибралтар
Начинается пожар
Гибралтар
Пьют карбидовые смолы,
Турки скачут по гробам
Прямо в город-Амстердам
(Наутилус Помпилиус, "Лабрадор Гибралтар")
***
Снегом запорошила.
Я пришила тебя к себе –
Я так решила, шиншилла
(Тина Кароль, "Шиншилла")
***
Аппликацию леса в реке вертикальной
Её почерк машинный наскальный
Её профиль, как сон тишины
Ты узнаешь её,ты узнаешь её
Она любит варенье из ласк
Арифметику, лето и опыты крови
И её изумрудные брови
Колосятся под знаком луны
(Корни, "Ты узнаешь ее")
Для декого взагалі слова в пісні - найголовніше, і якщо вони не подобаються або на незрозумілій мові, то нема сенсу взагалі слухати. А для мене найбільше значення має музика, поєднання музики і голосу та настрій, який цим створюється. Якщо ще й зміст подобається - взагалі ідеально! Але не обов'язково. Якісь виконавці співають зниклою мовою, якісь матюкаються, але пісня в цілому може сприйматись добре під настрій :) А велика перевага чужомовних текстів в тому, що вони не відволікають увагу на себе (навіть якщо я їх розумію - все одно сприймаю інакше).
На Башоргу з цього приводу була смішна цитата:
"Я вот например вообще в последнее время инструменталку слушаю. Вначале я вообще отечественную музыку слушал. Исключительно попсу. Но когда в 3 года подразобрался ( :D ) и наконецто понял смысл этого потока рифмованого бреда "ты меня не любил а она там тебя ляляля а там по небу тучки невдупляя о береге славы моего вещмешка и взирая в капусту мы рыгали поносом", начал слушать иностранную музыку, так как английского не знал. Сейчас, к сожалению я знаю английский, даже рамштайн не спасает - немецкий я знаю тоже. Приходится слушать апокалиптику."
А що в піснях головне для вас, мої змістовно-музикальні читачі? На що ви звертаєте увагу?
Ха-ха))попсу, напевно, в рейсових автобусиках наслухала? Ось до купи ще "перлина":
ВідповістиВидалития такой безнадежный. ты такая нарядная.
идеальное ложе. пустое парадное.
Плакали плакали батареи и трубы
я целую целую твои нежные губы
("Нервы" пісня: Батареи)
Для мене в музиці, всеж-таки, головне атмосферність і настрій (особливо якщо він доречний саме зараз). На текст не завжди звертаю увагу, але тематикою, часом, цікавлюсь :)
А у Гребеньщікова, наприклад, люблю саме тексти.