Перейти до основного вмісту

Підсумки року 2019

Цей рік розділився на дві частини. До осені все було нормально, а в жовтні від мене пішов чоловік і це стало переламним моментом не лише року, а й всього мого життя, адже я провела з ним 15 років у щасливих відносинах, як мені здавалось. Тому його рішення стало для мене несподіваним ударом.

Весна
Якщо ж підбивати підсумки хорошої частини року, то почати можна з весни. В цьому році її було багато за рахунок подорожей - почалася в лютому в Іспанії, де цвіли дерева і припікало сонце, в той час як в Києві та Стокгольмі ще лежав сніг. Продовжилась весна на початку квітня в Італії, де в ранкових парках співали пташки і солодко пахли квіти. А потім тепло добралось і до Швеції.

Хобі
Навесні я почала розфарбовувати мініатюрки Warhammer. У чоловіка накопичилась чимала колекція солдатиків, а часу та бажання фарбувати у нього не було, і він заохотив мене цим зайнятись, з перспективою розвинути це в прибуткову справу. Я почала з уроків у місцевому хобі-магазині, потім чоловік обладнав мені домашню студію та купив фарби, і я продовжила розмальовувати мініатюрки вдома.

Робота

У вересні я влаштувалась на віддалену роботу ключовиком - мені присилають картинки зі стокової студії, я пишу до них ключові слова та описи. Мені подобається цим займатись, та й додатковий прибуток - це завжди приємно.

Фотостудія
Цього року я спробувала себе у якості фотомоделі у студії, а фотографом був мій чоловік. Мені сподобалось, і цікаво було побачити як це все працює. Приємно було відчувати себе гарною

Подорожі
Нові країни - Іспанія та Італія.
Традиційне авіашоу в Чаславі (Чехія), яке ми поєднали з відкриттям фестивалю феєрверків Ignis Brunensis, а заодно відвідали знайомі та нові чеські замки.
Тиждень спекотного літа в Україні, де завдяки Ірі та Дімі я також відвідала нові пам'ятки, і незабутня ночівля в наметах на березі річки під Городківкою.
Романтична автоподорож на морське узбережжя Швеції та кілька одноденних поїздок з фотосесіями.
Північ Норвегії з суровою погодою та північним сяйвом на мій день народження.
Втеча на кілька днів до Польщі незадовго після розставання з чоловіком. Це була перша моя подорож за кордон, де я була абсолютно одна від початку до кінця.


Я року


Міні-оскар
подія року - розставання з чоловіком
відкриття року - найболючіший удар може прийти від найближчої людини, а справжнього друга можна знайти там, де найменше очікуєш
подорож року - Італія
замок року - Książ
покупка року - набір для фарбування мініатюр
враження року - ночівля в наметі
музика року - Enshine
страва року - салат з сирим лососем та авокадо
перший раз року - студійна фотосесія; стрижка (вперше за багато років!)
досягнення року - time-lapse

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Підсумки року 2022

Президенти, що раніше казали у своїх новорічних зверненнях "це був складний рік", просто не знали, яким виявиться 2022. Він пройшов у страшній тіні війни, хоч я й не живу в Україні. Усі плани та амбіції раптом втратили актуальність. Що є важливим? Яким буде майбутнє? Все загубилося в імлі. Та попри це, були й хороші моменти. Поки життя триває, відчуття щастя вперто знаходить дорогу до мене навіть крізь пітьму. Навесні я втілила свою мрію побачити журавлів, та так, щоб мало не здалося! Є одне озеро у Швеції, де ці птахи роблять зупинку по дорозі на північ, і там їх були тисячі. Цілі зграї з курликанням пролітали наді мною, ходили по берегу озера і навколишніх полях. Я дивилась у бінокль, як вони танцюють, і ледь не сміялася від радості. Незабутні враження! Ця подорож була повністю присвячена природі, без архітектурних пам'яток, що для мене рідкість. Вона вплинула на моє ставлення до мандрівок, розширила світогляд, а також зробила мене більш морозостійкою. Тоді на початку к

Знайти 10 відмінностей

Ось уже кілька тижнів як я живу в Чехії. Замало для серйозних висновків, але достатньо, щоб помітити деякі відмінності від мого звичного життя в Україні. Житло Перше, на що я звернула увагу, провівши день у новій квартирі, це звуки. Чутно людей, сусідів зверху, знизу і з боків... Як навколо живуть люди... Хтось розмовляє, хтось прибирає, хтось ходить, щось падає на підлогу... Відчуваю себе частиною цього вулика. Мені це не подобається. Я не хочу помічати існування людей навколо. Цікаво, чи перестану я з часом звертати на це увагу?..

На порозі

Передам по радіо: "Прощай, рідна Батьківщино" (с) ВВ Хто б міг подумати... ще на початку цього року я сиділа у Львові, пересувала планету в Google Earth, роздивлялась фото пам'яток Європи і поривалась відправитись в дорогу. Але віза, але відстань, але планування заздалегідь... І ось я в Брні, залізна завіса позаду, а навколо - терра інкогніта старовинних замків, історичних містечок - ще незнайомих мені чудових місць! І я можу, щойно захочу, сісти в автобус і поїхати туди. Хоч завтра! Я так і зроблю... ...але сьогодні я хочу сповна відчути цю тимчасову мить, яка завтра зникне назавжди. Затамувати подих. Востаннє усвідомити себе по цей бік дверей, перш ніж переступити за поріг... No ahoj Česko :)