Перейти до основного вмісту

Підсумки року 2021

Отже, черговий рік добігає кінця. Що про нього можна сказати? Він був хорошим. Я виходила з зони комфорту і досягала поставлених цілей, я подорожувала і фотографувала, працювала і спілкувалась з людьми. Було багато щасливих днів. І, підбиваючи підсумки цього року, я сповнена оптимізму. 


Ще рік тому я зрозуміла, що непогано перезавантажуюсь на природі, і вирішила частіше вибиратись в ліс. Я знайшла список природних резерватів лену (області), відмітила їх на карті та стала їздити проставляти галочки. За рік я відвідала 32 з більш ніж 300 резерватів у Стокгольмському лені.


Продовжуючи тему списків, я поставила собі за мету відвідати усі національні парки (поки 4 з 30) та пам'ятки ЮНЕСКО (6 з 15) у Швеції.


Окрім природи я поповнюю енергію в подорожах, тому цього року старалась їздити кудись хоча б раз на місяць. Не важливо, чи в іншу країну, чи в інший регіон Швеції, головне - мінімум на дві ночі.


Восени я почала ходити до церкви. Спершу на органні концерти, а потім і на звичайні богослужіння, якщо церква старовинна та цікава зсередини. Для мене це не релігійний досвід, а культурний, музичний, архітектурний та мовний. Я б навіть сказала, що в цілому шведська церква - це не стільки про бога, скільки про людей.


Влітку я вперше записала відеоролик для батьків про свою подорож, а восени зняла цілу серію влогів для сестри. Дуже прості й безпонтові відео на мобілку, змонтовані під легку музику, які приємно переглядати та згадувати, де я була. Планую продовжувати робити це і наступного року.


Цього літа я отримала довгоочікуване щеплення від коронавірусу, що дало можливість їздити закордон. Я одразу ж використала цю нагоду у вересні, щоб провести день народження в Данії. У жовтні я нарешті відвідала Україну, де побачилась з родиною, а також ми з сестрою з'їздили в Чорнобильську зону відчуження. Оскільки прямих рейсів зі Стокгольма до Києва на той час не було, я літала через Польщу, затримуючись на кілька днів у Варшаві та Кракові, щоб поповнити нестачу замків в організмі.

У грудні довелось ще раз летіти в Україну, щоб подати документи на розлучення, бо консульство раптом згадало, що воно цими питаннями не займається, і весь бюрократичний квест, який вони нам сказали пройти у Швеції з цього приводу, виявився не потрібним.


Нарешті моя історія з водійськими правами отримала щасливе завершення. Півтора року я ходила до автошколи у Швеції, провалила три іспити, і на четвертий раз, за тиждень до кінця року, показала достойний результат. Почувалась щасливою і трохи розгубленою, адже це означає перехід на новий рівень викликів та можливостей. Але хвилюватись про це я буду вже наступного року, а зараз святкую своє досягнення!


Ну і дрібніші речі згадаю, які теж зробили цей рік особливим. 

- З'ясувалося, що моє волосся не пряме, а хвилясте, якщо правильно за ним доглядати. Я саме про таке і мріяла, безмежно тішуся! 

- Через те, що я стала частіше подорожувати шведською залізницею, я втягнулась в азарт накопичення балів за поїздки, і навіть оформила залізничну кредитку, яка дає ще більше балів. Їх можна обмінювати на нові поїздки, чим я і займусь наступного року!

- Я прочитала цілу книгу шведською мовою (Att gå: Ett liv i rörelse). Не спрощену версію, а нормальну. І лише кілька разів скористалась гугл-транслейтом. А ще прочитала пів книги англійською (Good omens), вже не встигну дочитати до кінця року, але це все одно багато для мене :)

- Цього року я якось помітно відчула, що втрачаю страх. Це почалось два роки тому, і процес досі триває, але хочеться зафіксувати і цей проміжний результат. Я вже не боюсь подорожувати наодинці, спілкуватись з людьми, та абсолютно спокійно почуваюсь на домашніх вечірках у друзів.

- На початку весни, коли їздила за місто, я чула крики журавлів в небі. Здавалось, що вони так близько, але як я не видивлялась, так їх і не побачила. Це стало нав'язливою ідеєю, тож я планую цілу подорож наступної весни з однією метою - зустріти нарешті цих загадкових птахів!

Міні-оскар

подія року - розлучення
відкриття року - церковні концерти
подорож року - Борнхольм
замок року - Hammershus
покупка року - штатив для мобілки
враження року - невидимі журавлі
музика року - Dark the Suns
страва року - кекс в мікрохвильовці
перший раз року - піднятись на маяк
досягнення року - водійські права
фільм року - Дюна
ютюб-канал року - Nigel Danson

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Підсумки року 2022

Президенти, що раніше казали у своїх новорічних зверненнях "це був складний рік", просто не знали, яким виявиться 2022. Він пройшов у страшній тіні війни, хоч я й не живу в Україні. Усі плани та амбіції раптом втратили актуальність. Що є важливим? Яким буде майбутнє? Все загубилося в імлі. Та попри це, були й хороші моменти. Поки життя триває, відчуття щастя вперто знаходить дорогу до мене навіть крізь пітьму. Навесні я втілила свою мрію побачити журавлів, та так, щоб мало не здалося! Є одне озеро у Швеції, де ці птахи роблять зупинку по дорозі на північ, і там їх були тисячі. Цілі зграї з курликанням пролітали наді мною, ходили по берегу озера і навколишніх полях. Я дивилась у бінокль, як вони танцюють, і ледь не сміялася від радості. Незабутні враження! Ця подорож була повністю присвячена природі, без архітектурних пам'яток, що для мене рідкість. Вона вплинула на моє ставлення до мандрівок, розширила світогляд, а також зробила мене більш морозостійкою. Тоді на початку к

Знайти 10 відмінностей

Ось уже кілька тижнів як я живу в Чехії. Замало для серйозних висновків, але достатньо, щоб помітити деякі відмінності від мого звичного життя в Україні. Житло Перше, на що я звернула увагу, провівши день у новій квартирі, це звуки. Чутно людей, сусідів зверху, знизу і з боків... Як навколо живуть люди... Хтось розмовляє, хтось прибирає, хтось ходить, щось падає на підлогу... Відчуваю себе частиною цього вулика. Мені це не подобається. Я не хочу помічати існування людей навколо. Цікаво, чи перестану я з часом звертати на це увагу?..

На порозі

Передам по радіо: "Прощай, рідна Батьківщино" (с) ВВ Хто б міг подумати... ще на початку цього року я сиділа у Львові, пересувала планету в Google Earth, роздивлялась фото пам'яток Європи і поривалась відправитись в дорогу. Але віза, але відстань, але планування заздалегідь... І ось я в Брні, залізна завіса позаду, а навколо - терра інкогніта старовинних замків, історичних містечок - ще незнайомих мені чудових місць! І я можу, щойно захочу, сісти в автобус і поїхати туди. Хоч завтра! Я так і зроблю... ...але сьогодні я хочу сповна відчути цю тимчасову мить, яка завтра зникне назавжди. Затамувати подих. Востаннє усвідомити себе по цей бік дверей, перш ніж переступити за поріг... No ahoj Česko :)