Ще в січні львівські знайомі запропонували нам піти разом в театр: бажаний час - початок лютого, бажана вистава - "Амнезія, або Маленькі подружні злочини", про яку чули найкращі відгуки. В кінці січня з'явився репертуар на лютий, але дні показу "Амнезії" не підходили Христі. Вибрали іншу виставу, купили квитки, а собі забронювали два квитки на "Амнезію" в День закоханих - і символічно, і цікаво подивитись на "тренінг акторської імпровізації".День Валентина почався трохи нетрадиційно (як і всі наші свята) - до 3 години по опівночі я зачитувалась книгою (після чого мені почав снитись демон, що снився головному герою), а коханий грався в Dawn of War. Потім спали до обіду, а поки поснідали-помились-ще поспали (тільки тут ми згадали, що потрапляємо в цільову категорію Дня закоханих, з чим себе і привітали), то вже почало сутеніти, а у нас холодильник пустий і квитки в театр не викуплені...
Бігом, бігом, бігом, втоптуючи брудне сніжне місиво в тротуари - викупити квитки за годину до вистави; бігом, бігом, бігом, маневруючи між неквапливими парочками на центральних проспектах - в продуктовий магазин; заносимо важкі пакунки додому, і бігом, бігом, бігом, ковзаючи на ожеледиці - в театр. Встигли! Сидимо, розглядаємо декорації, обговорюємо інших відвідувачів, поки вони розсаджуються в залі. Починається вистава... знову багацько поетичних метафор, знову важко зосередитись на суті, спостерігаючи одночасно за шістьма акторами...
і тут я чую фразу "формули екстази". Наче від зненацького холодного душу, на кілька хвилин втрачаю увагу до сюжету - це не та вистава. Репертуар змінили ще заздалегідь, але ми не перевірили.Потім був шлях крізь вечірнє місто, веселе обговорення інциденту, запашна піца і гарячий чай. Вцілому день пройшов добре, і настрій чудовий... але бажання потрапити на "Амнезію" переростає в нав'язливу ідею :-)
От же ж кумедно вийшло :)
ВідповістиВидалитиЗ такими успіхами, ви скоро станете завзятими театралами!
Ага, вже починаю входити у смак ;-)
ВідповістиВидалити