Поїхали ми в неділю туди, куди я давно хотіла - в Сокаль і Белз. Та ще й не в просту неділю, а Зелену. Всю дорогу до Сокаля я дивилась у вікно. Багато сіл затопило після дощів - будинки віддзеркалюються у своїх подвір'ях, бабуся перед хвірткою перевзувається з нарядного взуття (мабуть ходила до церкви) у високі гумові чоботи, а про те, що вздовж дороги не озеро а поле, свідчать кінчики трави над водою...В усіх населених пунктах помічала святково вдягнених людей, що йдуть цілими родинами в напрямку церкви, та ще й з букетами квітів. Люди, і не шкода вам зривати такі гарні квіти для тих, хто все одно це не оцінить?..
Ну от, приїхали в Сокаль. Ранкова погода - чудова, ідеальна. Трохи поблукали, перш ніж вийти до центру, потім через парк з руїнами синагоги підійшли до церкви св. Миколая XVI ст. Там якраз відбувалось богослужіння. Мою увагу привернула гілка дерева, приставлена до стіни. Нє, я знаю, що за старим язичницьким звичаєм в це свято прийнято все прикрашати зеленню, але народ все доводить до маразму :-) Ну скажіть - гарно, правда?
В центрі Сокаля мені сподобалось - чисто, сонячно, безлюдно. На просторій площі гуляємо тільки ми вдвох. А де ж люди? Це можна дізнатись, пройшовши трохи далі по центральній вулиці - до великої церкви. Там зібрався такий натовп, що навіть церковне подвір'я всіх не вміщає, і самим грішним прихожанам доводиться стояти на тротуарі через дорогу - наче і приділяють увагу ритуалу, і до церкви не утруждаються заходити :-)
Але я так хотіла в Белз, що мужньо стерпіла цю дорогу. Проте коханий не розділяв моїх поривань і в Белзі вийшов злий і заздалегідь негативно налаштований. Шкода. Мені ж містечко дуже сподобалось - старовинне, маленьке і тихе, з різноманітними пам'ятками. Жалкую тільки, що деякі з них відреставровані... Так-так, адже українську реставрацію не відрізнити від "євроремонту", тому мені більш до душі пошарпані стіни, ніж рожеві "пряничні будиночки"...
Перед від'їздом завітали на Замочок. Там так затишно, що навіть коханий подобрішав :-) Якийсь дядько, прийнявши нас спершу за поляків (ми вже не дивуємось), став розказувати історію цього місця і Белза взагалі, і казав, що атмосфера тут, на Замочку, дуже намолена і сприяє "порозмишляти над життям".
Взагалі помічаю, що багато людей сприймають релігію як містичну філософію - "помолитись якимось вищим силам", "зарядитись енергетикою", "очистити душу від чорних думок". А може, вони просто соромляться християнства? - "ось вам брошурки, тільки не подумайте, що я нав'язую вам якусь релігію, а це просто почитати". Коротше, отакий веселий дядько нам зустрівся, ми так і не зрозуміли, хто він такий :-)З Замочка було видно, що на горизонті збираються хмари, тож варто вирушати додому... Знову пересадка в Червонограді, де вже пройшов дощ - асфальт мокрий та сонце світить. Хмара пішла на Львів, і ми хутенько за нею. З вікна спостерігала як дощ поливає ліси і блискавки підсвічують насуплені хмари. Гарно...
Цікаво читати з коментарями! ;-)
ВідповістиВидалитиперша і остання фото круті!